- перешкодити
- [пеиреишко/диетие]
-о/джу, -диеш; нак. -о/д', -о/д'теи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
перешкодити
Смотреть что такое "перешкодити" в других словарях:
перешкодити — див. перешкоджати … Український тлумачний словник
перешкодити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
невідворотний — а, е. Якого не можна відвернути, якому не можна перешкодити здійснитися. || у знач. ім. невідворо/тне, ного, с. Те, чого не можна відвернути, чому не можна перешкодити здійснитися … Український тлумачний словник
вексельний — а, е. Стос. до векселя. •• Ве/ксельна гра/ція встановлена відстрочка сплати за векселем. Ве/ксельна дисциплі/на сукупність правил точного виконання вексельних зобов язань. Ве/ксельна мі/тка один з реквізитів переказного векселя, найменування… … Український тлумачний словник
заблокувати — у/ю, у/єш, док., заблоко/вувати, ую, уєш, недок., перех., перен. Перешкодити подальшому вияву, розвитку чого небудь … Український тлумачний словник
зашкоджувати — ую, уєш, недок., зашко/дити, джу, диш, док. Завдавати шкоди кому , чому небудь. || тільки док. Стати на перешкоді кому , чому небудь; перешкодити. •• Не зашко/дить не буде зайвим … Український тлумачний словник
потривожити — жу, жиш, док., перех. 1) Викликати тривогу, неспокій у кого небудь, схвилювати когось; занепокоїти. 2) Порушити чий небудь спокій, перешкодити чиємусь відпочинкові і т. ін. || Вивести з певного стану, відірвати від якогось заняття. || Завдати… … Український тлумачний словник
пошкоджувати — ую, уєш, недок., пошко/дити, джу, диш, док. 1) перех. Виводити що небудь із ладу; псувати, руйнувати. || Діставати якусь травму. || безос. 2) тільки док., неперех., кому, чому. Своїми діями, вчинками зробити прикрість людині або завадити якій… … Український тлумачний словник
скапустити — у/щу, у/стиш, док., перех., розм. 1) Зробити непридатним для користування; зіпсувати. 2) Порушити, перервати розвиток, перебіг чого небудь, перешкодити здійсненню чогось … Український тлумачний словник
стрим — у, ч., розм. Те саме, що стримування. •• Без стри/му не стримуючись, нестримно. Да/ти стрим кому, чому а) зупинити, стримати кого , що небудь; б) перешкодити бурхливому перебігові чого небудь. Нема/ стри/му кому, чому не можна стримати ког … Український тлумачний словник
